Мінімум політики – максимум економіки
Vkontakte Facebook Twitter RSS
Коментарі Ми мусимо приймати непрості політичні і економічні рішення, якщо це вигідно країні – голова комітету Верховної Ради з ПЕК

Ми мусимо приймати непрості політичні і економічні рішення, якщо це вигідно країні – голова комітету Верховної Ради з ПЕК

06.03.2017
| Коментарі

1 березня Кабмін прийняв постанову про те, як правильно вести торгівлю з тимчасово окупованими районами Донецької та Луганської областей.

Утім, рішення виявилося дещо запізнілим. У так званих «ДНР» і «ЛНР», посилаючись на блокаду, вже забрали українські шахти та низку металургійних заводів. 

^B33E132B8593506BE8879202ECCA74E3FD2A651AFFCA22876F^pimgpsh_fullsize_distrБагато шахт, якi видобувають антрацит та тощі види вугiлля, залишилися на непiдконтрольних Києву територiях. У 2016 роцi електростанцiї, що розташовуються на підконтрольних територiях, виробили десь 199 млрд кВт/год з вугілля антрацитової групи. Це близько 40% вiд загального виробництва теплової генерацiї та 13% вiд загального виробництва електроенергії в країнi.

Енергетична блокада призвела до того, що станції, які працюють на антрациті або на тощему вугіллі, були переведені на мінімальний склад устаткування або на склад обладнання нижче мінімального. Такий режим загрожує аварійними ситуаціями. Оскільки аварія на атомному блоці або аварія на передавальних потужностях може обернутися серйозними системними проблемами для галузi.

Які конкретно наслідки принесе блокада українській економіці та як перебудовується енергетична галузь, НВ Бiзнес запитував у очiльника комітету Верховної Ради з ПЕК Олександра Домбровського.

– У нас вже досить довго триває енергетична блокада на Донбасі. Як це позначилося на вітчизняній енергетиці? До чого це може призвести, якщо вона продовжиться? 

– Я вважаю, що нам потрібно розділити окремо те, що стосується блокади контрабандних потоків, і те, що стосується безпеки країни – економічної та енергетичної. Все те, що стосується блокади енергетичного вугілля, я вважаю, це неправильно на сьогодні. Я вважаю, що це може призвести до дуже серйозних наслідків. І ми повинні чітко усвідомлювати, що ми на сьогоднішній день працюємо в режимі синхронної роботи енергетичної мережі об’єднаної України, Росії, Білорусі. І те, що ми змушені сьогодні зупиняти певні блоки, які працюють на антрацитовому вугіллі, в силу того, що поставки обмежені, – це може призвести до того, що система може просто завалитись. А це неприпустимо. І тому я вважаю, що ризики дуже серйозні.

– Якщо говорити про збільшення поставок атомної енергії в зв’язку з тим, що тепловики будуть свою частку скорочувати через такі проблеми, то наскільки це технологічно і економічно виправдано? Атомна енергетика зможе замінити теплову? Чи нам потрібно і те, і інше?

– Я думаю, що атомна енергетика не зможе замінити теплову. В силу того, що у нас теплова енергетика виконує балансуючі функції. У нас є піки, у нас є нічні провали. І балансування відбувається саме за рахунок і гідро-, і теплової енергетики. Я вважаю, що коли атомна енергетика працює на рівні 60-62% – це перенавантажений режим. В такому режимі ми не повинні довго працювати. Тому ми повинні знайти додаткові балансуючі потужності. Вони сьогодні, на жаль, є тільки в ТЕЦ, у теплових електричних станціях, у гідроенергетиці. І в першу чергу, за рахунок того вугілля, яке знаходиться на території України.

І я думаю, що 50-55% – це та золота технологічна середина навантаження атомної генерації, яка може бути сьогодні в Україні. Україна має унікальний мікс. Його просто потрібно оптимізувати, потрібно оновити основні фонди, особливо в балансуючій групі, в тепловій генерації. І думати, що нам робити з відновлювальною енергетикою, як вона повинна бути вбудована в загальну систему української енергетики.

– Прихильники блокади кажуть, що нинішня ціна електроенергії передбачає досить високу вартість вугілля. А вугілля з Донбасу виходить за нижчою ціною. Вони кажуть: якщо ви купуєте на Донбасі, тоді знижуйте ціну електроенергії. Як ви можете це прокоментувати?

– Я вважаю, що свого часу нацрегулятор прийняв дуже проблемну формулу, яку вони назвали Роттердам плюс. І у нас на засіданні комітету були гарячі дискусії з приводу цієї формули. По-перше, чому Роттердам, чому «плюс», чому все вугілля газової і антрацитової групи ми прив’язували до ціни Роттердама по антрацитовій групі? Чому не зробити навпаки? Еквівалент газового вугілля на Варшавській біржі можна було б трансформувати в певний еквівалент по енергетичному вугіллю.

Аргумент був дуже простий – нам потрібно мати диверсифікацію. Це правильно. Тому що ми не повинні бути прив’язані до тимчасово окупованих територій. Ми повинні мати можливість купувати енергетичне вугілля по всьому світу. Якщо ми подивимось ціни на Роттердамській біржі, вони сьогодні близько $82 (приблизно 2,2 тис. грн по курсу НБУ) за тонну. А ціну, яку платимо за вугілля, яке ми отримуємо з тимчасово окупованих територій, 1,73 тис. грн за тонну. Різниця досить помітна.

Чи можна було б його купувати дешевше? Я думаю, якби в той час дехто не ініціював формулу Роттердам плюс, ціна на сьогоднішній день могла б бути трошки дешевшою.

– Чи допоможе створення вугільної біржі або якогось майданчика з торгівлі вугіллям диверсифікувати поставки і в майбутньому наростити поставки з інших країн?

– Україні потрібні ринкові інструменти. Хочу нагадати, що, не дивлячись на дуже складні проблеми, Верховна Рада цього скликання і комітет був одним із ініціаторів і ми прийняли закон Про ринок природного газу. І я переконаний, що Україні потрібна енергетична біржа, де ми можемо торгувати газом, де ми можемо торгувати вугіллям, де ми можемо торгувати іншими енергетичними ресурсами: електричною енергією, біомасою, біогазом. Це абсолютно нормальні інструменти, які працюють в кожній цивілізованій країні. А якщо ми говоримо про вугілля, то ми повинні розуміти, що ми маємо певний бекґраунд у цій ситуації.

Ми маємо вертикально інтегровану компанію, про яку всі знають, яка володіє приблизно 80% теплової генерації, фактично займає монопольне становище. Вона має свої шахти, які були у свій час приватизовані. І є частка держави: державні шахти і Центренерго, яким володіє держава. Це весь вугільний ринок і весь ринок теплової генерації. Тому на цьому ринку нам потрібно проводити демонополізацію як в частині видобутку вугілля і однієї групи, і іншої групи. І тому ми можемо говорити про біржові інструменти, які обов’язково повинні бути. Але фактично сьогодні монополія.

– Що тут законодавчо можна зробити, щоб змінити цю ситуацію?

– На сьогоднішній день ми працюємо над дуже важливим і складним законопроектом Про ринок електричної енергії, який наші європейські партнери давно чекають. Він зараз проходить підготовку до другого читання у Верховній Раді. Цей закон може кардинально змінити філософію на ринку електричної енергії, а відповідно і на ринку вугілля. Це філософія дуже жорсткої конкуренції, де буде виживати тільки той, хто дасть найякіснішу і найдешевшу послугу простому українцю або простому споживачу електричної енергії. І тоді ринок сам сформує, хто виживе, а хто не виживе.

– А вам не здається, що якщо таке станеться, то вугілля з тимчасово окупованих територій все одно може виявитися найдешевшим, оскільки Україна не платить цим вугільним шахтам дотації, а люди там отримують мізерну зарплату? Якщо буде чесна конкуренція за ціною, він виграє. Ви не очікуєте такого варіанту?

– Я очікую такий варіант. Але я можу сказати, що ми мусимо приймати непрості і політичні, і економічні, і енергетичні рішення. Якщо це вигідно країні, чому ні. Це тимчасово окупована територія, на цій території живуть українці, у яких українські паспорти. Я думаю, що нам потрібно шукати політичне рішення, як заспокоїти цю ситуацію. Для того, щоб повернути Україну в межі кордону, який історично є, який для нас є важливим. Нам потрібно буде шукати формулу, яка вигідна для країни. Не для олігархів, не для певних вертикально інтегрованих структур, не для тих, хто займається на тимчасовому кордоні контрабандними потоками. Все це потрібно блокувати, все це потрібно перекривати. Але в питаннях енергетичної безпеки, економічної безпеки, росту ВВП, посилення експортного потенціалу України ми повинні приймати рішення, які будуть іти на користь державі і на користь людей.

– Що зараз відбувається на газовому ринку? Була проведена реформа чи ні? Які її результати?

Закон Про ринок природного газу працює. Хай не в такому обсязі, як би нам хотілось, але він працює, принаймні для промислових споживачів. До прийняття цього закону у нас був монопольний Нафтогаз України. І потрібно було стояти на колінах перед Нафтогазом. Зараз ми маємо 14 компаній, які імпортують природний газ і більше 150 трейдерів, які торгують газом всередині країни. Тому сьогодні будь-який промисловий споживач або суб’єкт економічної діяльності має можливість вибору. Сьогодні відбувається процес так званого анбандлінгу, коли ми торгову діяльність і видобувну діяльність відділяємо від транзиту. Великі дискусії відбуваються відносно компанії Укртрансгаз. Але процеси йдуть. Складно, повільно, але вони йдуть.

В той же час, у нас є проблема, яка пов’язана з ринком природного газу для населення. Тому що, з моєї точки зору, у травні 2016 року було прийнято не зовсім правильне рішення щодо такого різкого підняття цін на природний газ для населення. Хочу нагадати, що навіть відповідно до меморандуму з МВФ ми мали можливість у 2016 році і в першій половині 2017 року тримати реальний рівень цін на газ для населення на рівні 75%. Підняття на 100% так різко потягнуло інші рішення, з якими сьогодні змушений працювати уряд: збільшувати суми дотацій, збільшувати кількість тих сімей, які отримують дотації, і так далі. Тому в частині промислового споживання, я вважаю, що ринок розвивається.

– Як, на вашу думку, реформувати паливно-енергетичний комплекс? У вас є якісь напрацювання у комітеті з цього приводу? Коли можна чекати якихось результатів?

– У нас є  три ключові блоки, над якими ми постійно працюємо. Перший – це впровадження ринку електричної енергії. Я думаю, що це одна з найскладніших реформ, яка проводилась і планується проводитись в Україні. Це завдання п’яти найближчих років для України.

Це одна з найбільш масштабних реформ модернізації, де буде жорстка конкуренція, де змінюється взагалі філософія, де будуть двосторонні договори, договори на добу вперед, де будуть балансуючі потужності. Це дасть нам можливість змінити енергетичну інфраструктуру в Україні. Зараз ми готуємо до другого читання законопроект, якщо його приймуть і він буде підписаний президентом, то перші елементи змін запрацюють з 1 липня 2019 року. Потім планується перехідний період, який буде тривати рік або два. Ми зараз моделюємо, щоб це не було шоком для населення. Ми повинні бути гарантовані, що ціна буде конкурентною, вона буде доступною для населення. А ті сім’ї, які не зможуть платити той обсяг, для них буде відпрацьована система субсидій, яка буде спонукати споживачів до економії енергетичних ресурсів.

Другий блок – це блок енергоефективності. В нас є підготовлений у парламенті законопроект до першого читання Про енергетичну ефективність у будівлях. До другого читання підготовлений законопроект Про комерційний облік. Скільки б ми з вами не говорили про енергетичні реформи, але якщо кожен споживач – фізична і юридична особа – не буде мати системи обліку води, тепла і не буде сам собі гарантувати, що він платить за те, що він споживає, то говорити про енергетичні реформи дуже складно.

І третій блок – це питання розвитку чистої відновлювальної енергетики. Ви знаєте, що є підписана Паризька угода, яка була імплементована і прийнята Верховною Радою. Вона передбачає, що нам потрібно суттєво скоротити викиди вуглецю, щоб до 2050 року температура на планеті не збільшилась більш ніж на два градуси. В цьому є завдання України, у нас є національний план дій щодо розвитку відновлювальної енергетики: це сонце, вітер, біомаса. І це інвестиції всередині країни.

– Якщо буде конкуренція, чи відбудеться після цього зниження тарифів?

– Якщо буде конкуренція, а вона повинна бути, у нас тарифи будуть принаймні фіксуватись на певному рівні. І тоді у нас проблема ціни тарифу буде трансформуватись у проблему якості послуги. Коли ми говоримо про проблему тарифів, ми в основному говоримо про проблему тарифів для населення. А у нас для населення всі регіональні монополії на сьогодні. Для населення поки що немає ринку природного газу. Ми не можемо вибирати постачальника природного газу, який дасть дешевшу ціну.

Ми сьогодні змушені купувати у Нафтогазу. Через облгази, але у Нафтогазу. Тому що він монопольно має можливість отримувати субсидії і закривати цей технологічний ланцюжок. Ми повинні тут також створити ринок. Ринку електричної енергії для споживача на сьогоднішній день немає. Ми мусимо створити конкуренцію, щоб за нас боролись. Я хочу навести приклад. Візьмемо мобільний зв’язок. У нас є сьогодні проблема якості мобільного зв’язку чи монополії у мобільному зв’язку? Ні. За нами бігають всі оператори, нам пропонують різні пакети, різні послуги, різні тарифні плани.

Я вважаю, що абсолютно так само повинно бути на ринку електричної енергії. Ті, хто генерують, ті, хто поставляють, повинні за нами бігати і пропонувати кращу послугу, дешевшу послугу. І тоді все буде нормально. Але це непростий шлях і до нього треба прийти.

Джерело: m.biz.nv.ua
 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обов'язкові поля позначені *

Мінімум політики – максимум економіки
credit