Напевно, така подія заслуговує називатися ексклюзивною. Адже, зазвичай, чомусь так трапляється в Україні, що діюча влада конфліктує з попередньою. Але це – не про Вінниччину! Губернатору Вінниччини 2005-2010 рр. Олександру Домбровському його нинішній наступник Микола Джига вручив найвищу нагороду області – «За заслуги перед Вінниччиною». Олександра Георгійовича вітали і голова облради Сергій Татусяк, і мер Вінниці Володимир Гройсман, і великий колектив облдержадміністрації та облради. Вітали з ювілеєм – 7 липня Домбровському виповнилося 50, і з найпочеснішою для вінничанина нагородою.
— Не так часто ми збираємося з таких приємних питань, – розпочав вітання Микола Джига. – Олександр Георгійович днями відзначав дуже гарну дату, яка свідчить, що людина в стані хороших творчих сил, має багато енергії. Олександр Домбровський працював на посаді губернатора більше за всіх. Це вже подвиг, сьогодні це можна заносити в червону книжку. Ми прийняли від нього область в хорошому стані, прекрасний колектив, добре організована робота. І за це ми йому дякуємо. Ще не вечір. Попереду – багато програм, багато шляхів, які відкриються перед цією людиною. І ми з облрадою прийняли рішення нагородити Олександра Георгійовича найвищою нагородою області – «За заслуги перед Вінниччиною». Він заслужив цю нагороду свєю працею.
Несподіванкою для багатьох, у тому числі й самого ювіляра, став вітальний лист від Президента України Віктора Януковича.
— Ми трошки змінили той колектив, який працював з вами, але ці зміни – то не моя робота, то до мене змінили, – напівжартома продовжував губернатор Джига. – Що стосується більшості апарату, то він залишився тим же – працездатний, талановитий. Область сьогодні знаходиться в п»ятірці кращих, це завдяки і вашій роботі, і тому колективу, який ви виховували. Спасибі!.
Привітав Олександра Домбровського голова облради Сергій Татусяк:
— Я впевнений, що твої хороші починання будуть мати продовження. Це тільки початок великої копіткої державницької роботи, яка попереду в тебе, Олександре.
Вінницький міський голова Володимир Гройсман повідомив, що днями вже вручив Олександру Георгійовичу відзнаку міського голови, а потім звернувся до ювіляра:
— Ви прийшли нелегкий шлях, і завжди залишалося щось створене, ні в якому разі – не зруйноване. Ми з вами разом пропрацювали 5 років, я за них хочу вам подякувати. У вас багато ідей і планів, бажаю, щоб вони відбулись. А те, що сьогодні діючий губернатор вітає екс-губернатора з ювілеєм при всьому апараті, це говорить про те, що у Вінницькій області є величезна перспектива доброго відношення.
Олександр Домбровський не приховував хвилювання:
— Для моєї душі, для мого серця Вінниччина є і назавжди залишиться головним сенсом в моєму соціально-політичному житті. І ця найвища відзнака Вінницької області… для мене це надзвичайно приємно… Мені часто задають питання, як я сьогодні оцінюю діяльність губернатора, чи голови облради, і найвища оцінка для мене полягає у тому, що у Вінницькій області є послідовна політика. Те, що ми розпочали і не встигли добудувати, нинішня влада завершує і розпочинає нові проекти. І сам факт того, що ми сьогодні зустрілися у такому форматі, говорить про нормальні людські стосунки для будь-якої влади. Я не люблю політику, я її ніколи не любив. У мене був і залишається принцип : менше політики, більше економіки. Сьогодні я займаюся економікою зовсім без політики. Я сьогодні ненавиджу українську політику. Тому що вона знищує українську державу. І те, що на Вінниччині є розуміння і стабільність, спокій, можливість будувати, створювати робочі місця – це надзвичайно важливо. А ви, Миколо Васильович, нині являєтеся гарантом всіх тих процесів, які відбуваються в нашій області.
Серед нинішніх справ Олександра Домбровського – завершення роботи над докторською дисертацією на тему “Цивілізаційні хронотопи світової економіки”. Восени цього року вийде перша частина його теоретичної многорафії. Також він консультує декілька великих інвестиційних проектів: будівництво найбільшої біогазової електростанції у світі та розробка концепції науково-технічного парку біоенергетики.
Оплески, квіти, слово «друзі» – супроводжували ці приємні та щирі урочистості.
— Олександре Георгійовичу, як, взагалі Ви ставитеся до нагород? – це питання пролунало вже від журналістів.
— Так сталося, що коли я був міським головою, я ввів відзнаку міського голови, і через 10 років я її отримав. І так сталося, що коли я став головою ОДА, найвищою нагородою була почесна грамота ОДА і облради. Їх було тисячі. І ми з головою облради придумали найвищу нагороду ( ну, як орден) – «За заслуги перед Вінниччиною» – це найвища оцінка. Мені дійсно приємно отримати таку нагороду. Премію, яка є додатком до відзнаки міського голови (5 тис грн..), враховуючи, що проблем сьогодні дуже багато, і особливо тих, що стосуються лікування дітей, зокрема онкохворих, я передам онкологічному центру нашої обласної дитячої лікарні. Я переконаний, що це буде не єдина сума, кошти передадуть і мої колеги по фракції, жителі Вінницької області – все, що ми зможемо зібрати, щоб допомогти. Дуже часто до мене звертаються батьки, і, напевно, найбільше розчарування я відчуваю, коли ти не можеш всім допомогти, коли люди просто криком кричать про допомогу, а можливості не завжди є. Отже, вважаю своє рішення абсолютно нормальним і правильним.
Мені приємно, що нагороду отримав в стінах ОДА, де я пропрацював 10% свого життя – 5років 2 місяці і 2 дні, як мені порахували. Для мене надзвичайно важливо, що це відзнака Вінницької області. Відверто кажучи, це не моя нагорода. Це нагорода команді, яка працювала зі мною протягом 5-ти років. І голів РДА, і начальників управлінь, і начальників відділів, і величезної кількості сільських голів, і всього апарату обласної ради. Це відзнака періоду. Просто я, як людина, яка очолювала ОДА, символізую цю команду. І коли мені виповнилася певна кількість років, мені цю нагороду вручили. Я її адресую команді, яка зі мною працювала, а частина її і нині працює – плідно і професійно, і я їм щиро вдячний за це. Повірте, у владі дуже не просто працювати, влада ніколи не була популярною. Влада ніколи не мала можливості реалізувати всі ті очікування, які є. А тим більше – регіональна влада, тому що централізації стає все більше і більше, повноваження забирають в Київ, кошти забирають у Київ, а проблеми залишають тут – в області, в місті, в районі. Тому, без сумніву, нам потрібно – не хочу говорити слово «реформи» – воно вже заїжджене, старе і вже не сприймається – але нам потрібні серйозні фундаментальні зміни. І, в першу чергу, навіть не стільки в економічному і соціальному сенсі, як у морально-психологічному. Людям потрібно повернути надію, стабільність і віру в завтрашній день. Цього найбільше сьогодні не вистачає людям. Треба мати морально-психологічне середовище, в якому можна відчувати себе оптимістом. Вважаю великою помилкою нинішньої влади прийняття закону про мову. Велика помилка, коли в своїй країні люди повинні захищати свою мову і голодувати за неї. Величезні робляться помилки, які деформують морально-психологічний стан людей. Цим користуються політики, нечисті політики, тому я ще раз скажу: я ненавиджу українську політику. Я говорю щиро, відверто. Стільки проблем державі, людям, які завдають так звані політики, мені здається, не завдає ніхто. Треба змінюватися.