Мінімум політики – максимум економіки
Vkontakte Facebook Twitter RSS
Коментарі Пільги для «зеленої енергетики»: міфи і реалії в Україні

Пільги для «зеленої енергетики»: міфи і реалії в Україні

18.11.2019
| Коментарі

Депутати пропонують знизити «зелений тариф» для електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Які наслідки це матиме?

1-40Гарячі дискусії останніх тижнів про необхідність ретроспективного зниження «зеленого тарифу» для електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в Україні, а також схвалення профільним комітетом Верховної Ради проекту закону №2236-2, який пропонує дискримінаційні обмеження для альтернативної генерації для станцій від 150 МВт, висвітлили ряд міфів про зелену генерацію, на які спираються в своїх аргументах її противники:

– зелена електроенергія дорога;

– зелена генерація приведе до значного зростання цін на електроенергію в Україні;

– в Україні найвищі в світі зелені тарифи на електроенергію з ВДЕ. Рентабельність електростанцій на ВДЕ в Україні складає понад 300%;

– єдине рішення питань балансування енергетичної системи – обмеження в ній частки зеленої електроенергії;

– зелена генерація не вирішує ні однієї з проблем енергосистеми і економіки України.

Спробуємо розібратися і відповісти на ці міфи та закиди.

Зелена електроенергія дорога.

Черговий річний звіт 2018 р. Levelized Cost of Energy (LCOE), відомого аналітичного агентства Lazard, підтвердив очікування аналітиків: відновлювана енергетика продовжує дешевшати.

Дані звіту свідчать, що вартість отриманої методом спалювання вуглеводнів електроенергії в перерахунку на мегават-годину в 2018 році залишилася на тому ж рівні, що роком раніше, тоді як вартість мегават-годину енергії сонця або вітру продовжує знижуватися.

У своїх розрахунках Lazard розраховує приведену вартість виробництва електроенергії, що включає як вартість будівництва і загальних витрат на експлуатацію за весь час роботи, розділені на обсяг енергії, що виробляється також за весь час роботи електростанції.

Найнижчу ціну вироблення мегават-годину в цьому році показує вітрова енергетика – всього від 29– 56 доларів; на другому місці сонячна енергетика – 36–44 долари за мегават-годину, тоді як вугільна мегават-година коштує 60–143 доларів, а атомний – від 112–189 доларів.

Чому ж тоді в аргументах опонентів звучить зворотне? Причин кілька:

1) Порівнюють вартість електроенергії від вже існуючих і практично амортизованих традиційних електростанцій, з новими електростанціями на ВДЕ, у вартості електроенергії яких значну долю займає амортизація обладнання.

Порівнювати треба або нове з новим (як це робить Lazard), або існуюче з існуючим.

Уявімо, яка вартість електроенергії буде від існуючої ВЕС чи СЕС в 2030 році після закінчення терміну дії ЗТ, і після того як обладнання вже амортизоване і його вартість вже повернулась інвестору.

Переконані, що супер конкурентною щодо ціни е/е від існуючих традиційних електростанцій. Але ми проти порівняння нових електростанцій на ВДЕ з існуючими традиційними (як це роблять опоненти).

2) У вартість електроенергії від існуючих електростанцій не включено багато важливих складових цієї вартості.

Наприклад, в ціні е/е від АЕС не включена вартість захоронення відпрацьованого ядерного палива та виведення АЕС з експлуатації.

За це, ймовірно, нам свого часу доведеться заплатити з бюджету.

3) Існуюче обладнання традиційних електростанцій не завжди відповідає сучасним екологічних вимогам і стандартам.

Наприклад, жодна вугільна електростанція в Україні не обладнана сучасними системами сіркоочищення. І їх вартості, відповідно, немає в вугільній кіловат-годині.

4) Продовжується явне і неявне субсидування традиційних електростанцій. Наприклад, тільки цього місяця уряд виділив мільярд (!) гривень на підтримку вугільної галузі. Але цього і інших подібних мільярдів немає в ціні вугільної е/е.

Якщо порівнювати коректно, то навіть сьогодні електроенергія з ВДЕ конкурента порівняно з традиційною.

Ще більше ситуація зміниться на користь ВДЕ в часі через продовження здешевлення технологій.

Також ймовірне введення більшістю країн податку на викиди СО2, що зараз широко дискутується в світі. Це ще підвищить конкурентність ВДЕ.

Зелена генерація приведе до значного зростання цін на електроенергію в Україні.

Це фактично продовження попереднього міфу. Стверджуємо, що будівництво будь-якої нової генерації приведе до зростання існуючих цін на електроенергію в Україні.

Але хіба ми можемо не будувати зараз нову генерацію, коли переважна кількість існуючих електростанцій вже відпрацювала по 40-50 років і підлягає заміні найближчим часом?

При будівництві об’єктів на ВДЕ це зростання буде найнижчим з альтернативних сценаріїв (будівництво нових вугільних, атомних чи газових електростанцій).

Звучить теза, що потрібно або підвищувати тарифи на електроенергію на 5 копійок, або знижувати зелений тариф.

Ми вибираємо підвищення на 5 копійок, і будівництво в наслідок цього нової генерації на ВДЕ.

В Україні найвищі в світі зелені тарифи на електроенергію з ВДЕ. Рентабельність електростанцій на ВДЕ в Україні складає понад 300%.

У цілому це не відповідає дійсності. Зокрема, зелений тариф на електроенергію з біомаси (БМ) і біогазу (БГ) в Україні суттєво нижчий порівняно з більшістю країн ЄС.

Зокрема, Україна знаходиться на 13 місці серед 15-ти країн ЄС, що використовують ЗТ як засіб стимулювання виробництва електроенергії з БМ і БГ. Тобто, нижче нас ЗТ  на е/е з біомаси і біогазу має тільки Португалія і Словаччина.

Щодо вітру, ми теж не перші. Причому варто взяти до уваги, що кредитні ставки в Україні значно вищі, ніж у країнах ЄС.

Відповідно, при однаковому рівні ЗТ інвестори в Україні окуповуватимуть свої вкладення значно довше.

Країна «Зелений» тариф для е/е з вітру, євро/кВт*год Частка ВДЕ Середня кредитна ставка
Греція 0,110 15,5% у 2017 4,68%
Сербія 0,092 28,71% у 2017 1,97%
Україна 2019: 0,10182020: 0,0905 9% у 2019 17%
Австрія 2018: 0,0822019: 0,0812 31,7% у 2017 1,75%

Щодо рентабельності: середня рентабельність електростанцій на ВДЕ в Україні є на рівні 20%, з терміном окупності таких проектів 5-6 років.

При тому, що 7–8% ще потрібно віддати банку у випадку кредиту. Фактично це мінімально можлива рентабельність, яка ще цікавить інвесторів.

Єдине рішення питань балансування енергетичної системи – обмеження в ній частки зеленої електроенергії.

Україна не перша в світі стикається з проблемами інтеграції великої частки ВДЕ в енергетичні системи.

Цілий ряд країн, окремих штатів, міст і компаній заявили про перехід до енергетики на базі 100% ВДЕ і впевнено рухаються до цього. Загальні принципи такого переходу супроводжуються такими тенденціями: функція базового навантаження поступово переходить до ВДЕ; традиційна генерація заміщується маневреною.

Можливі джерела гнучкості для такого переходу (згідно презентації п. Ігоря Петрика, компанія Wartsila Energy):

– ГЕС/ГАЕС;

– інтерконектори;

– накопичувачі;

– маневрені ТЕС.

Усі з цих джерел можуть бути задіяні в Україні. Переможця визначить ринок. Моделювання розвитку ОЕС України визначило, що при створенні гнучкості системи в основному за рахунок маневрених ТЕС, максимальний економічний ефект досягається при створенні 1-2 ГВт маневрених потужностей.

Тобто відпрацьовані і підтверджені технічні шляхи для інтеграції великої частки ВДЕ в енергетичну систему країни існують та потребують чітких механізмів регулювання з боку держави.

На розвинених конкурентних ринках електроенергії сам ринок створює попит на маневрені потужності, і інвестори будують їх.

На регульованих і недостатньо конкурентних ринках електроенергії, до яких належить і Україна, ймовірно, потрібне створення чітких стимулів для інвесторів вкладатися в маневрені потужності.

Зелена генерація не вирішує жодну з проблем енергосистеми і економіки України.

Категорично не згодні. Розвиток ВДЕ приводить до значних позитивних макроекономічних змін.

1) Україна зменшить, а в перспективі зупинить імпорт енергоносіїв. В 2018 році він коштував нам біля 12 млрд доларів/рік по категоріям нафта та нафтопродукти, вугілля і природний газ. Відповідно, це позитивно вплине на торгівельний баланс держави.

Причому сонце і вітер відіграватимуть провідну роль у витісненні імпортних палив в електрогенерації, а біомаса – при виробництві теплової енергії і на транспорті.

2) Створимо новий інноваційний кластер української економіки, нові робочі місця, нові машинобудівельні заводи.

Кількість робочих місць, що створюватиметься, перевищує ту, яку потрібно скоротити в традиційній енергетиці, зокрема у вуглевидобуванні.

Робочі місця створюватимуться не тільки при експлуатації електростанцій на ВДЕ, а і у суміжних галузях: будівництво, монтаж, підготовка палива (зокрема біомаси), виробництво обладнання.

3) Підвищимо енергетичну безпеку і незалежність країни.

4) Отримаємо нову генерацію на основі ВДЕ на заміщення відпрацьованої традиційної, яку, у любому випадку, потрібно чимось заміщувати.

5) Суттєво покращимо екологію, тривалість і якість життя в країні.

Ну і щодо законопроекту №2236-2.

Вважаємо, що в законопроекту перейдена «червона межа» і суттєво змінені правила гри для вже побудованих об’єктів ВДЕ.

Цього категорично не можна допускати. Це прецедент, і якщо він пройде сьогодні – чекайте подібне і завтра. Якщо законодавці хочуть щось подібне робити, вони мають вводити такі норми через 1–2 роки після  введення в дію закону, щоб інвестор міг їх врахувати при побудові своїх об’єктів.

Якщо цей законопроект буде прийнятий, це відлякне інвесторів не тільки від енергії сонця і вітру, а від всіх ВДЕ, тому що Україна не гарантує виконання своїх зобов’язань.

Якщо ми допустимо зараз призупинення розвитку крупних електростанцій на ВДЕ в Україні,  ми цим самим закриваємо шлях для розвитку всіх ВДЕ у Україні.

Ми не згодні з таким сценарієм, ми за майбутнє на ВДЕ!

Автор — Олександр Домбровський, народний депутат VII і VIII скликань Верховної Ради, голова правління громадської спілки «Global 100 RE Ukraine»

Співавтор – Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, член правління громадської спілки «Global 100 RE Ukraine». 

Джерело: Економічна правда

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обов'язкові поля позначені *

Мінімум політики – максимум економіки
credit