Мінімум політики – максимум економіки
Vkontakte Facebook Twitter RSS
Блог Повернути людям віру в майбутнє – головне завдання нової Верховної Ради, — Олександр Домбровський

Повернути людям віру в майбутнє – головне завдання нової Верховної Ради, — Олександр Домбровський

Я буду добиватися, щоб люди мого міста, моєї країни відчували себе стабільно захищеними. Я хочу, щоби люди мали вагомі причини вірити, що наші діти будуть жити по-іншому. Для цього я йду у Верховну Раду. Для того, щоб ми знову повірили в наше майбутнє.

Повернути цю віру — це і є головним завданням нової Верховної ради.

Чому я балотуюся до  Верховної Ради

Вінниця і Вінницька область потребують  представництва та захисту своїх інтересів в найвищому законодавчому органі країни – у Верховній Раді.

— Відродження країни починається знизу, з міст і сіл, де живуть прості люди. Сьогодні ми маємо багато хороших починань  у нашому місті, на Вінниччині. Вони потребують підтримки і розвитку. Мій досвід роботи на посаді Вінницького міського голови (2002-2005) та голови Вінницької обласної адміністрації (2005 – 2010) дав мені розуміння, наскільки важливі для Вінниці і Вінницької області вагоме представництво та захист своїх інтересів в найвищому законодавчому органі країни – у Верховній Раді. Так, дуже важлива потужна регіональна команда, і така команда  працювала на Вінниччині протягом десяти останніх років,  вона показала результати своєї роботи всій Україні. Я пишаюсь тим, що працював разом з такими людьми, як Петро Порошенко, Григорій Заболотний, Валерій Коровій. Це все люди, які переживають за Вінницю і працюють для вінничан. Ми конструктивно співпрацювали і співпрацюємо з міською владою на чолі з мером Вінниці Володимиром Гройсманом. Пам’ятаю, коли у 2006 році постало питання про вибори міського голови, я підтримав кандидатуру Володимира Гройсмана. А нині скажу: мені пощастило, що такий мер прийшов після мене. Тепер я радий, що ми  і нині разом. Будучи одним із активних учасників і лідерів  команди, яка склалась, я переконаний, що професійні  якості, досвід, знання, енергія представників нашої команди  саме у Верховній Раді зможуть  прискорити розв’язання тих проблем, які накопичувались в місті Вінниці, і перенести наш позитивний досвід на всю Україну. Сьогодні державі потрібні законотворці, які не будуть займатися капіталізацією власного бізнесу в парламенті, не прийматимуть закони на користь олігархічних і політичних структур, а законодавчо захищатимуть інтереси українців.  І завжди виходити  з тих реалій, якими живуть люди на місцях. Захищати інтереси нашого регіону і поширювати його досвід на всю Україну у команді депутатів Вінниччини – ось заради чого я вирішив балотуватися до Верховної Ради  України.

Чому я іду до Верховної Ради мажоритарником

У майбутній Верховній Раді  буде  сильна група незалежних нардепів, яким люди можуть довіряти. Передусім – це наша вінницька команда.

Нині я не бачу  в Україні такої політичної партії, яка б відповідала моїм переконанням, моїм  моральним і ідеологічним принципам. Існуючі політичні партії,  з моєї точки зору, слугують своїм власним інтересам і тим олігархічним структурам, які ці партії фінансують. Немає  сьогодні в державі по-справжньому ідеологічних партій. Певні ідеологічні догми, можливо, зовнішні та внутрішні мають комуністи. Але є багато питань відносно того, що ними декларується і що робиться.  Інші  ж – партії певних груп, певних об’єднань. І немає жодної, яка б пропонувала суспільству реальні варіанти та інструменти виходу із складної ситуації, яку переживає Україна. Переконаний,  позиція незалежної людини в парламенті — це велике надбання державної демократії  України. У нас з’явилась мажоритарна система, яка дасть можливість не тільки кухаркам, водіям, домогосподаркам і всім таким іншим наближеним особам пройти у Верховну Раду за списками,  а і конкретним людям,  які зможуть конкурувати своїми програмами.

А найголовніше  — виборці відтепер мають вибір: за кого голосувати, кому довіряти? Народ бачить живих людей і їхні справи, а не просто прізвища у списках, які ні про що не говорять. Тому  вважаю незалежну позицію депутата-мажоритарника дуже важливою: ти не будеш приймати ті закони, які суперечать твоїм моральним переконання, ти не будеш голосувати за неправильні закони за помахом руки лідера фракції, ти дієш за своєю совістю, ти робиш те, чого потребують люди, які тобі висловили довіру.

Мажоритарник має свою думку, він не включений у таку хибну систему, що існує нині:  коли щось добре робить влада — опозиція завжди каже, що це погано; все корисне, що робить опозиція, — влада навіть не хоче розглядати, тупо ігнорує. Мажоритарник же може сказати, що біле – це біле, а чорне – це чорне.

Треба шукати золоту середину,  рішення, які влаштовують не владу чи опозицію, а  ті, що  порібні людям,  державі.

Мені дуже хотілося, щоб в парламенті України  влада і опозиція працювали  як два необхідні атрибути,  як полюси магніту, доповнюючи одне одного. І я переконаний, що в майбутній Верховній Раді  буде дуже сильна група незалежних нардепів. Передусім – це наша вінницька команда. І до цієї  сили приєднаються і нардепи-вінничани, які пройдуть і за мажоритарною ситемою , і за партійними списками. Ми разом будемо лобіювати інтереси вінничан, інтереси українців.

Незалежна Україна  повинна мати державну мову

Якщо в держави є мова, у держави є майбутнє.

Щодо прийняття так званого «мовного» закону. Йдеться навіть не стільки про сам закон, скільки про певну політичну спекуляцію.  Цей закон був не просто не на часі, він був поперек часу,  проти часу. Після успішно проведеного Євро-2012,  коли  світ відкрив для себе Україну, яка здатна провести такий чемпіонат на високому рівні, коли настрій в суспільстві,  незалежно від політичних поглядів,  був на максимальній об’єднавчій точці,  коли і Захід, і Схід, і Південь, і Північ країни були максимально зінтегровані,  — вкидати закон, який знову роздирає Україну навпіл… Це або, як на мене, чиясь зла воля, або рішення когось дуже нерозумного.

Є  незалежна держава Україна, яка повинна мати державну мову Російська мова в Україні ніколи не була «в загоні».   Ми читаємо російські книги, ми спокійно спілкуємося російською мовою. В будь-якому регіоні, починаючи з Донецької області і закінчуючи Львівською, можна спокійно розмовляти російською. Але коли нині в багатьох східних та південних областях регіональною мовою стала російська,  виникають питання: чи буде захищена в цих регіонах українська як державна?  чи буде вона використовуватися?

Переконаний, що не буде.  А як реагувати, коли угорська, татарська, румунська тати регіональними?  Можливо,  у нас є ще й інші, з цієї точки зору, проблемні території. Країна повинна мати державну мову. Якщо це Україна – це українська мова. Зрозуміло, що при цьому ми не повинні створювати якісь проблеми для інших мов.

 Після прийняття цього закону знову виникли протиріччя між Заходом і Сходом, а щоб їх подолати знову доведеться витратити багато часу. Щоб відмотати цю стрічку назад, тепер потрібен  процес консультацій, моніторингу соціально-мовного середовища. Це дуже серйозне геополітичне питання. Це питання впливу Росії. Не просто впливу російської мови, це питання української духовності: чи ми є горді українці, чи вассальні малороси.

Нова Верховна рада обов’язково повинна повернутись до цього закону і відкоригувати усі ці моменти, спокійно і зважено, заради єдності і майбутнього України.

Кількість податків повинна бути мінімальною

Система оподаткування має керуватися принципом: вигідно людині – вигідно державі.

Основа нашого майбутнього – економіка. Працюватиме промисловість, бізнес – буде сильною Україна, будуть нормально жити люди. Система податків в Україні має бути простою, прозорою і зрозумілою. Податковий Кодекс  повинен допомагати будь-якій  людині, яка хоче зайнятися бізнесом,  стати приватним підприємцем, і щоб це робилося просто. Сьогодні ми маємо ситуацію навпаки, коли Податковий Кодекс дає підстави всім силовим структурам і всім інспекціям ( а їх – понад 60) контролювати бізнес.  Це  душить бізнес,  скорочує кількість робочих місць. Кількість податків повинна бути мінімальною, їхній розмір  розраховуватися не з того, щоб забрати з бізнесу якнайбільше коштів. Кодекс має сприяти створенню  середовища, в якому з’являтиметься  величезна кількість суб’єктів підприємницької діяльності. І тоді країна матиме ту кількість, яка здатна трансформуватися у якість збору податкових надходжень.  Вигідно людині – вигідно державі.

Дефіцит пенсійного фонду – проблема влади, а не пенсіонерів

Я проти збільшення пенсійного віку. Таке рішення приймалося не заради людей, а для влади.

Очевидно всім, що наше старше покоління сьогодні живе у тяжких  економічних умовах. Вони заробили набагато більше, ніж те, що нині отримують від держави. Люди, що пережили Велику Вітчизняну війну,  які відроджували народне господарство після війни, які будували країну, яка першою вийшла в космос,  наразі просто бідують. І ми повинні виходити саме з цієї ситуації, приймаючи політичні рішення щодо пенсійного забезпечення.

 Позиція перша: мінімальні пенсії треба збільшувати. Розумію, що є дефіцит Пенсійного  фонду, але це не проблема пенсіонерів, це проблема влади. За рахунок того, що люди почали гірше жити та менше їсти балансується  бюджет Пенсійного фонду. Це не рішення для людей, це рішення для комфорту влади.

Позиция друга:  я проти збільшення пенсійного віку. Повторю: це рішення знову ж приймалося не заради людей, а для влади.  Якщо б в країні приймалися правильні закони по відношенню до пенсіонерів та тих категорій населення, що потребують державної підтримки, Україна б жила по-іншому.

Система економіки не повинна «народжувати» корупціонерів

Не просто карати корупціонерів повинен закон, а створити такі умови, коли корупціонером ставати було б не потрібно

Сьогодні часто говорять, що треба менше красти, і в  нас будуть гроші і для пенсіонерів, і для  інвалідів, і для ветеранів. Говорять і про те, що антикорупційне законодавство стало ніби то жорсткішим. Але справа не тільки в законодавстві. Система повинна працювати так, щоб не було підстав для корупції. Наведу простий приклад: спеціалісти обласних державних адміністрацій – а це основні менеджери,  які покликані вирішувати проблеми людей, – нині отримують зарплату близько тисячі гривень. І ми всі розуміємо, що за тисячу нині утримувати родину, навчати дітей, лікуватися, якщо це потрібно, — не реально!  І стає зрозумілим: створено таке економічне середовище, в якому корупція для багатьох – це вимушений крок, інакше не виживеш.  Тому ще раз,  закони повинні не тільки карати корупціонерів, а створювати такі умови, коли корупціонером ставати було б не потрібно…

Скорочувати мережу охорони здоров’я – це скорочувати людей

Реформа потрібна, але вона повинна виходити з інтересів людей

Так, система охорона здоров’я сама потребує «лікування», бо вона сама «хронічно хвора». Ми намагалися свого часу в області модернізувати медичні заклади  і наблизити медицину до людей, останнє особливо стосувалося сільських територій.

Це був наш внутрішній підхід, без ресурсів, без грошей від держави. Зараз дуже системні кроки робляться у місті – впроваджується конкурсна система набору кадрів у лікувальні заклади, контроль за якістю медичних послуг, вводяться в дію міський діагностичний центр, страхова медицина, електронна медична картка. Це той підхід, який  дійсно може переналаштувати всю систему на надання якісних послуг для пацієнтів. Все це непросто, і міська влада шукає розуміння і підтримки у держави.

Але чи чують Вінницького міського голову в Києві? Ні! В законі про пілотні регіони допущені, на мій погляд, критичні помилки. І я знаю, що Вінницький міський голова говорив про це на різних рівнях. Депутати нового скликання мають внести корективи до цього закону. Я особисто – і сподіваюсь, що цю позицію підтримає вся команда  депутатів від Вінниці, — буду відстоювати те, щоб реформа відбувалась не зверху, а знизу. Щоб нам не нав’язували ті кроки, до яких ми не готові, а допомагали в тому, що реально може покращити ситуацію. І тоді вже цей досвід розповсюджували далі, як сьогодні розповсюджують досвід Вінниці у інших сферах.

Здоров’я людей повинно бути державним пріоритетом. Кажуть, що держава повинна гарантувати безкоштовну медицину. Неможливо. Держава повинна гарантувати якісну медицину, нормальні умови роботи і оплату праці медпрацівників і доступ до неї для всіх, у тому числі і тих, хто потребує соціальної підтримки. Чи є більш важливе питання для нашого майбутнього, ніж питання здоров’я наших громадян?!

Освіта в Україні має конкурувати з закордонною і вигравати!

Економіка  повинна замовляти закладам освіти професії, які потрібні країні. Тоді молоді спеціалісти  не стануть безробітними.

Рівень освіти, особливо початкової, в Україні достатньо високий. За рахунок традицій, вчителів, їхньої патріотичної праці.

 Хоча є тенденції й не дуже добрі, приміром, щодо закриття шкіл. Ми не повинні автоматично скоротити гроші, зжати цю інфраструктуру і сказати – супер! —  у нас дебет сходиться з кредитом… Якщо  є школа, де навчається 20 дітей, і  вона не виправдано затратна, то, звичайно, там не треба утримувати  від першого до 11 класу. Давайте купимо автобус і зробимо базову школу за10 км, де є комп’ютери, де є класні вчителі, де є база. Хай діти отримують якісну освіту.  А на базі цієї маленької школи  зробимо або початкову школу, або дитячий садочок.   Чи є ці проекти затратними? Звичайно. Інакше не буває. Але це потреби людей.

Проблема середньої освіти в Україні, слава Богу, все ж таки не критична. Болючіші проблема вищої освіти. Вища освіта в Україні проходить дуже важку конкуренцію з освітою за кордоном. Будь-яка держава намагається сконцентрувати інтелектуальні ресурси. США показують приклад в цьому. Через свою університетську систему вони втягують кращі кадри з інших країн, навчають, а потім спеціалісти залишаються працювати в компаніях Америки.  У нас ситуація — абсолютно навпаки. Ми вкладаємо колосальні гроші в середню освіту, в вищу державну освіту. Випускники отримують диплом, але не здатні знайти  достойну цікаву інтелектуальну роботу навіть на території України. Вони змушені їхати довчатися за кордон. А можливості знайти роботу  в Європі, де є серйозна криза, навіть в таких країнах, як Італія,  Іспанія, Португалія для наших українських випускників набагато вищі і кращі, ніж в нашій країні. Тому знову повертаємося до економіки. Економічне середовище повинно замовляти спеціальності, професії, які потрібні країні, галузям народного господарства.  Це не справа одного дня. Із мого досвіду: ми  будуємо декілька великих проектів з вироблення  біогазу та запровадження енергоефективних технологій.  І стикаємося з проблемою — бракує інженерів-енергетиків, інженерів- електриків.   Отже, чи є в державі реальне замовлення на таких фахівців? Є!  Але , щоб відреагувати на це замовлення, ринок галузі або держави повинен сформулювати відповідні  університети. Університети повинні зробити програми. Діти повинні провчитися, а це, як мінімум, 5 років.  А світ змінюється. Я впевнений, ми заздалегідь повинні заглядати в майбутнє, щоб підходити до нього підготовленими.

Соціально відповідальним повинен бути й український бізнес. Приклади є.  Компанія «Миронівський хлібопродукт» у Ладижині  будує не тільки промислові об’єкти,  будує житло для робітників і  молодих спеціалістів. Оскільки я керую там низкою проектів, я вже маю домовленості з нашим політехнічним університетом щодо замовлення на молодих фахівців, яких МХП візьме на роботу. Знаю, так само відбувається й на фабриках РОШЕН.

Комунальні тарифи можуть бути прийнятними для населення і одночасно — прибутковими

Для розвитку  галузі ЖКГ треба змінювати законодавство,  і жорстко контролювати його виконання.

Нині, з точки зору населення,  проблема житлово-комунального господарства  – це проблема тарифів.  З точки зору економіки , це теж проблема тарифів. І, повірте,  розв’язання цього подвійного питання можна було знайти, маючи політичну волю.

Законодавство повинно створити умови для комунального бізнесу. Підприємства мають бути рентабельними, прибутковими, а люди — отримати тарифи, які вони здатні витримувати і сплачувати. Завдання держави — контролювати тарифи,  які є не збитковими і прийнятними для людей.

 Все можна розрахувати. Так, приблизно країна споживає 46 млрд кубометрів газу. 20-22 млрд кубів газу – це газ, що видобувається в Україні.  Дешевий.  Комуналка в нас споживає близько 15-16 млрд кубів. Бюджетні організації – близько 7 млрд. Тобто для цього вистачить українського дешевого газу. Отже, його треба використовувати в країні, а не продавати  за кордон. І це дає можливість зробити правильний тариф — прибутковий та рентабельний.

А всі інші промислові  підприємства, будь ласка, укладайте прямі угоди з Росією. Так роблять в багатьох країнах. Сьогодні всі купують газ по 500 доларів. Зменшуйте енергомістськість своєї продукції, займайтеся енергоефективністю, ресурсоефективністю,  будьте конкурентноздатними.  Держава ж на законодавчому рівні повинна створити умови, щоб вигідно було інвестувати в програми енергоефективності.

Це здається дивним, але Житлово-комунальний Кодекс в Україні не змінювався  з 1984 року. Між тим, давно назріла потреба  чітко прописати законодавство. Не секрет, що система комунальних мереж застаріла, і  держава має регулювати капітальні ремонти і заміну мереж. Якщо цю ситуацію не зрушити в найближчі роки, нас чекатиме катастрофа – у кожному населеному пункті! Треба приймати державну програму і контролювати її виконання.

Молодь повинна мати змогу придбати житло

Нацбанк має давати посильні  кредити  молоді на придбання житла

Наразі придбати власне житло для молоді в Україні – одна з найгостріших проблем. Свого часу, будучи членом колегії Мінрегіонбуду, я прораховував  модель вирішення цього питання. Так,  є ринок житла, він підтримується державою і місцевою владою, з точки зору системи комунікацій. Вартість квадратного метру там повинна бути мінімальною. Держава і Нацбанк мають запропонувати молодій людині взаємовигідні умови:  сплачуєш 30%, або 50% вартості квартири, інші 70% або 50%  погашається за рахунок кредиту, який дається  на 10 чи на 15 років. Фактично, те, що сьогодні ініціював у цьому плані Янукович,   на 80% — це модель, яку я пропонував Мінрегіонбуду кілька років тому.

При такій системі, на перший погляд,  12% нібито втрачає  Нацбанк, але завдяки тому, що розвивається ринок будівельної індустрії,  будматеріалів,  будівельних конструкцій, інфраструктури,  ці 12%  покриються за рахунок ПДВ, податку на прибуток. І вийде,  що держава заробляє значно більше, ніж витрачає ці 12% через Нацбанк.

Якщо ця ініціатива Президента нині – не просто політичний проект, то вона може працювати. Але для цього потрібна ресурсна база Нацбанку. Повинні бути визначені 1-2 державні банки, через які Нацбанк буде кредитувати молодь для купівлі квартир.  Такі проекти, незалежно від того, чи вони йдуть від влади, чи від опозиції, повинна підтримувати Верховна Рада.

Транспортна реформа має бути виваженою і продуманою

Розвиток муніципального транспорту потребує державної підтримки 

Навіть не сумніваюся, що країні потрібна транспортна реформа,  починаючи від літаків і закінчуючи трамваями і тролейбусами.

У  Вінниці рішення про те, що базовим має бути громадський транспорт, це абсолютно правильне рішення.  Це саме те, що робиться нині  в будь-якому місті у будь-якій цивілізованій країні. Якщо цього не робити, місто може зупинитись в автомобільних корках. Подивіться на Київ. Ми хочемо цього ж у Вінниці?

Інша справа, що є перехідний етап і певні больові точки, на які треба більш  гнучко реагувати, бо люди не можуть чекати, коли через рік чи два у міста будуть гроші, щоб купити нові тролейбуси, трамваї чи автобуси. Знову питання, де потрібна державна підтримка.

Спасибі швейцарським партнерам за трамваї, які місто отримало безкоштовно. А тролейбуси? Автобуси великої містськості – на міські і приміські маршрути? Де взяти кошти? Потрібні державні програми!  А їх немає.

Я зустрічаюсь з людьми і знаю про ті незручності, які сьогодні відчувають вінничани і якими іноді навіть обурюються. Ми мали розмову з Володимиром Гройсманом. Він, зі свого боку, робить все від нього залежне – ось місто запустило вже програму реконструкції тролейбусів своїми силами. Коригується кількість транспорту, який виходить на маршрути, мережа маршрутів. Але тільки силами міської влади, без підтримки депутатів, які боротимуться за державну підтримку, проблема буде вирішуватись довше і важче.

Сила місцевого самоврядування – стимул для розвитку країни

Бюджет розвитку міста і села  потрібно формувати на місцях, а не в Києві. Такий підхід необхідно затвердити законодавчо.

Посилення місцевого самоврядування, надання йому фінансової незалежності – питання критичне для нашої держави. Цей шлях пройшли всі країни Східної Європи, сусідня Польща, — і сьогодні у них зовсім інша ситуація.

Наша державна влада боїться ділитись з органами місцевого самоврядування повноваженнями і ресурсами. Все має вирішуватись в Києві. Для чого? Щоб чиновники там мали можливість все контролювати? Щоб вони мали можливість вимагати хабарі за вирішення питань? Ми так ніколи не зрушимось з місця.

Чи в Києві краще розуміють, що і де потрібно ремонтувати у Вінниці? Я знаю, як місцевій владі доводиться ходити по столичних кабінетах з простягнутою рукою. А там – захотіли дали, не захотіли – не дали! Та неможливо всією державою управляти в ручному режимі!

В першу чергу, треба змінити систему формування місцевих бюджетів. Ми обговорюва
ли це питання з міським головою Володимиром Гройсманом. Він каже: «Дайте нам не 50 чи 100 мільйонів додатково щороку. Дайте нам можливість їх заробити. Дайте нам відрахування від частини загальнодержавних податків, щоб вони залишались у нас на розвиток міста, і за пару років це буде зовсім інше місто!» Збільшаться місцеві бюджети — будуть активніше виконуватись роботи з наведення ладу на місцях, там де, ми живемо; збільшаться доходи людей і кількість робочих місць – збільшаться доходи в бюджет. Ніхто не програє! Виграють і люди, і держава.

Чи готові державні чиновники до цього? Ні! Хто з радістю віддасть те, чим він розпоряджається?! Ось тут саме питання до Верховної Ради і особливо до депутатів, яких вибирають на місцях, по мажоритарних округах, а не від партій. Вони мають стати опорою для органів місцевого самоврядування, вони не є зацікавленою стороною, як чиновники.

Якщо депутати цього скликання приймуть і введуть в дію відповідні закони, ми отримаємо іншу державу і назавжди забудемо про багато з тих проблем, які сьогодні маємо. Це буде дійсно стабільна держава, у якої буде майбутнє!

 

Коментарі

  1. Гузман

    Александр Георгиевич, полность вас поддерживаю! Хорошие мысли от достойного и справедливого, а главное ПОРЯДОЧНОГО человека.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обов'язкові поля позначені *

Мінімум політики – максимум економіки
credit