Мінімум політики – максимум економіки
Vkontakte Facebook Twitter RSS
Коментарі Шляхи вирішення проблем, що існують в централізованому теплопостачанні

Шляхи вирішення проблем, що існують в централізованому теплопостачанні

26.07.2018
| Коментарі

Погляди авторів на проблеми, що існують в централізованому теплопостачанні (ЦТ) України, можна прочитати в попередній публікації: Як зберегти і розвивати централізоване теплопостачання в Україні. Нижче піде мова про можливі шляхи вирішення цих проблем. 
xx

Технічні заходи

По-перше, це перехід на більш дешеві види палива, в першу чергу, на біопалива. Нижче наведено порівняння вартості одиниці енергії в біопаливі і в інших енергоносіях на сьогодні.

Безымянный9

Як видно, біопалива в ряді випадків більш ніж вдвічі дешевші на одиницю енергії, ніж інші палива і енергоносії. Їх широке використання в системах ЦТ може привести до суттєвого здешевлення теплової енергії. Досвід Литви це підтверджує: середня вартість теплової енергії від котелень на біомасі була в 2015-17 рр. на 27-35% нижчою, ніж від котелень на газу. За рахунок цього Литва досягла долі біомаси в ЦТ у 68,6% в 2017 р. і планує вийти на 80% в 2020 р і 90% в 2030 р.

По-друге, це перехід на більш ефективні технологічні схеми генерації теплової енергії (ТЕЦ, когенераційні установки, використання утилізаторів чи конденсаційних економайзерів). Їх застосування якраз і може надати суттєву перевагу системам ЦТ. Кілька прикладів з Європи: в ЄС-28 тільки на деревній трісці працюють 770 ТЕЦ, у тому числі в Німеччині – близько 250 одиниць, в Австрії і Фінляндії – близько 100 в кожній з країн, у Швеції, Польщі, Італії, Чехії – по 30-40. Частка ТЕЦ у виробництві теплової енергії в системах ЦТ становить в Румунії – 90%, в Німеччині – 81%, в Хорватії – 78%, в Чехії – 75%, в Фінляндії, Данії, Латвії – 73%. У багатьох країнах світу та ЄС прийнято законодавчі акти, які стимулюють нарощування обсягів вироблення теплової енергії на ТЕЦ. В ЄС поставлено завдання збільшити потужність ТЕЦ на 80% відносно 2010 р. і довести її до 180 ГВт до 2050 р.

Використання утилізаторів, конденсаційних економайзерів в котельнях централізованого теплопостачання дозволяє підвищити середній експлуатаційний ККД котлів до 100-103%, маючи при цьому швидку окупність і відносно невисокі капітальні витрати. Кращі перспективи такі технічні рішення мають в системах ЦТ, де будинки обладнані індивідуальними тепловими пунктами, що дозволяє знизити температуру теплоносія в зворотному трубопроводі. Перехід до конденсаційних методів в тепловій генерації загалом є більш ефективним саме для котельних ЦТ, через менші питомі капітальні витрати для обладнання більшої потужності.

Своє місце в системах ЦТ можуть знайти і електрокотли, що використовуватимуть для нагріву нічний тариф на електроенергію, і які працюватимуть вночі на бак-акумулятор теплової енергії, віддаючи теплову енергію з такого баку в систему ЦТ в денний період. При цьому такі електрокотли відіграватимуть важливу роль у вирівнюванні графіка споживання електроенергії в нічний час, що особливо важливо для енергетичної системи України з понад 50% виробітком електроенергії на АЕС.

Звичайно, важливим є питання зменшення теплових втрат при транспортуванні теплової енергії, оскільки саме цей чинник часто є причиною «програшу» систем ЦТ в плані ефективності, порівняно з індивідуальними системами. Використання сучасних матеріалів, технологій та стандартів теплової ізоляції, оптимізація діаметрів нових тепломереж дозволяє досягти рівня 6-8% втрат теплової енергії при транспортуванні, що суттєво підвищує конкурентоздатність систем ЦТ.

Організаційні заходи

По-перше, спростити і гарантувати підключення до теплових мереж ЦТ незалежних виробників теплової енергії за умови, що вони готові забезпечити технічні вимоги до теплоносія в системі, і пропонують тепло дешевше, ніж існуючі в системі виробники. Відповідно, між всіма під’єднаними до мережі виробниками раз на рік повинен проводитись тендер на закупівлі теплової енергії. Виграє тендер той, хто запропонує свою теплову енергію дешевше. Сьогодні ТКЕ переважно сприймають незалежних виробників теплової енергії як конкурентів і роблять все від них залежне, щоб не допустити останніх в систему ЦТ. Проте, без їх дешевого тепла системи ЦТ не можуть конкурувати з індивідуальними системами теплопостачання і поступово деградують. Щоб змінити ситуацію, ТКЕ повинні поміняти ставлення до незалежних виробників теплової енергії, відноситись до них як до союзників і партнерів, прийняти в систему їх дешеве тепло і разом з ними забезпечити конкурентоспроможність систем ЦТ. Звичайно, приєднання незалежних виробників не повинно призводити до від’єднання окремих ділянок теплових мереж ЦТ та окремих груп споживачів. Для забезпечення можливості одночасної роботи котельних ТКЕ та кількох незалежних виробників теплової енергії в тій же самій системі ЦТ, доцільно розглядати системи з приєднаним тепловим навантаженням споживачів понад 50 Гкал/год.

Крім того, ТКЕ повинні встановлювати власні теплогенеруючі потужності на альтернативних видах палива та забезпечувати виробництво більш дешевої теплової енергії.

Важливим моментом є також створення сприятливих умов для підключення нових споживачів (новозбудованих житлових будинків або тих організацій, що раніше від’єднались від систем ЦТ). Підприємства ТКЕ мають бути зацікавлені в підключенні нових споживачів та шукати взаємовигідні технічні та організаційні рішення для цього, всіляко сприяти потенційним споживачам щодо виконання ними технічних умов на приєднання та інших вимог.

По-друге, повинні бути змінені принципи тарифоутворення на транспортування та виробництво теплової енергії. Повинен бути здійснений повний перехід від принципу «витрати +» в тарифоутворенні до принципів стимулюючого тарифоутворення. Також необхідне об’єктивне визначення витрат та встановлення тарифів окремо за кожним видом ліцензованої діяльності (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії), не допускаючи при цьому перехресного субсидування одних видів діяльності за рахунок інших. Це, в свою чергу, дозволить самому підприємству краще визначати найбільш проблемні питання, що призводять до підвищення собівартості.

Інвестиційна складова кожного з тарифів повинна забезпечувати реалізацію довгострокових заходів, що забезпечуватимуть не лише підтримання виробничої інфраструктури в робочому стані, а й підвищення її ефективності (більш ефективні котли, краща теплова ізоляція тепломереж, індивідуальні теплові пункти у споживачів, тощо).

Транспортування теплової енергії, в тому числі від незалежних виробників, повинно бути для ТКЕ рентабельним і включати інвестиційну складову, достатню для системних інвестицій в модернізацію теплових мереж. Так, це приведе до підвищення тарифу на транспортування, але в той же час ми прогнозуємо зниження тарифу на виробництво (за рахунок переходу на більш дешеве паливо, більш ефективні схеми генерації та за рахунок запровадження конкуренції між виробниками), а також суттєве зменшення втрат теплової енергії в мережах після їх модернізації. Відповідно, повний тариф на теплову енергію для споживача, що включає тариф на її виробництво і транспортування, залишиться на тому ж рівні, або знизиться. Державний бюджет чи місцеві бюджети можуть і повинні долучитися до інвестування в капітальні витрати на модернізацію тепломереж, знизивши цим їх вплив на кінцевий тариф за тепло для споживачів і сприяючи конкурентоспроможності систем ЦТ.

Необхідно впроваджувати збалансований підхід при плануванні та розподілі інвестицій для підвищення ефективності теплової генерації, транспортування та розподілу теплової енергії. Важливо пам’ятати, що зменшення витрат теплової енергії та впровадження відповідних заходів в напрямку «від споживача до котельні» має мультиплікаційний ефект щодо зниження витрат палива. Тому при довгостроковому плануванні інвестицій важливо співвідносити обсяги інвестування в той чи інший напрямок, та відповідне підвищення ефективності системи ЦТ в цілому.

По-третє, держава повинна чітко задекларувати стратегічний напрямок на збереження і розвиток систем ЦТ. Така визначеність з стратегічними цілями сприятиме прозорості сектору, інвестиційній привабливості і довірі з боку потенційних інвесторів. Це повинно бути відображене на державному рівні у відповідних програмних документах (концепції, стратегії, плани), що, в свою чергу, стане для потенційних інвесторів підтвердженням важливості даного напрямку, а також надійності і доцільності відповідних інвестицій. Повинен бути також запроваджений принцип зонування територій міст, що включатиме зони ЦТ і зони автономного чи індивідуального теплопостачання. В зонах ЦТ всі нові будівлі без виключень повинні під’єднуватися тільки до систем ЦТ. В цих зонах від’єднання існуючих споживачів від систем ЦТ також не має відбуватися.

Приходимо до кількох висновків:

Майбутнє систем ЦТ, що використовують тільки природний газ, не виглядає оптимістичним. Вони програють і прогнозовано будуть програвати конкуренцію індивідуальним системам теплопостачання на газу, що вестиме до подальшого зменшення долі ЦТ та ще більшій залежності систем теплопостачання від природного газу.

  1. Вбачаємо один стратегічний вихід для систем ЦТ – вони повинні генерувати тепло суттєво (на 20-40%) дешевше, ніж індивідуальні системи теплопостачання на газу.
  2. Досягти цього можливо, запровадивши ряд технічних і організаційних заходів:
  • перехід на більш дешеві види палива, в першу чергу, на біопалива;
  • перехід на більш ефективні технологічні схеми генерації теплової енергії (ТЕЦ, когенераційні установки, застосування утилізаторів чи конденсаційних економайзерів, баків-акумуляторів теплової енергії);
  • спрощення і гарантування підключення до теплових мереж ЦТ незалежних виробників теплової енергії там, де це доцільно з огляду на масштаби системи, сприяння приєднанню нових споживачів;
  • перехід від принципу «витрати +» в тарифоутворенні на виробництво і транспортування теплової енергії до принципів стимулюючого тарифоутворення з урахуванням довгострокових інвестиційних планів для підвищення ефективності систем ЦТ;
  • держава повинна зафіксувати як ціль збереження, модернізацію і підвищення частки систем ЦТ, розробивши відповідні програмні документи на середньо- та довгострокову перспективу. Повинен бути також запроваджений принцип зонування територій міст, що включатиме зони ЦТ і зони автономного чи індивідуального теплопостачання.

Переваги та результати

Природний газ який використовують зараз ТКЕ, переважно імпортний, і при переході на місцеві види біопалив держава отримає ряд макроекономічних переваг у вигляді нових робочих місць, збільшення надходження податків, позитивного впливу на торговий баланс і стабілізацію курсу валют, підвищення частки ВДЕ і скорочення викидів парникових газів. Заходи, що пропонуються вище, також добре узгоджуються з досвідом країн ЕС. Директива 2012/27 EU «Про енергоефективність» визначає ефективні системи централізованого теплопостачання і охолодження як «системи централізованого теплопостачання або охолодження, що використовують мінімум 50% відновлюваної енергії, 50% скидного тепла, 75% тепла від когенерації або 50% комбінації попередніх способів генерації тепла». До таких систем ми власно і прийдемо, якщо запровадимо кроки, що пропонуються.

Олександр Домбровський, народний депутат, в.о. Голови Комітету ВР України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки
Сергій Савчук, голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження України
Діана Корсакайте, керівник проекту «Муніципальна енергетична реформа», USAID
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України

Джерело: Україна комунальна

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обов'язкові поля позначені *

Мінімум політики – максимум економіки
credit